Екскурсія в Бакоту

На замітку туристу!

Якщо у Вас є хвороба, в Бакотському монастистирі можна залишити свій одяг, чи рушник, який за рік зарядиться лікувальною енергією. Через рік Ви зможете його забрати і поставити в себе в домівці, як стверджують віруючі люди, така річ має надзвичайні лікувальні властивості.
Обов’язково візьміть маленьку пляшку, щоб набрати води з бакотських джерел.
Взувайтесь тільки у кросівки, чи зручне взуття.

Бакота заворожує туристів своїми живописними краєвидами, високими скелями, чистою Дністровською водою та першим українським скельним монастирем.

Бакотська затока знаходиться між селами Колодіївка, Каштанівка та Гораївка Кам'янець-Подільського району. Займає приблизну площу разом з водним басейном біля 850 га. В плані затока представляє собою вигнуту підкову, яка розміщена на півночі від русла річки Дністер.

Бакота у перекладі з давньоруської мови означає бажане, прекрасне місце. Знаходиться воно на березі Дністра — на території Національного природного парку «Подільські Товтри». Бакота — стародавня столиця «Русі Дольної» — так називали у XIII-XIV ст. територію між Дністром і Південним Бугом, яка у XIII ст. входила до складу Галицько-Волинського князівства. Галицько-Волинський літопис відзначає, що в епоху Київської Русі Бакота була важливим торговим портом на Дністрі.

Iсторичну цiннiсть Бакотського наскельного монастиря, як давньоруської пам'ятки важко перебiльшити. Хоч єдина вiрогiдна згадка про монастир в литовсько-руському лiтописi датується 14 столiттям, дослiдники не заперечують, що виникнення печерної обителi можна вiднести ще до перiоду появи в цих мiсцях перших християн. В епоху Київської Русi, за великокняжої доби, монастир вже iснував. Про це говорять знахiдки давньоруської зброї, речей церковного ужитку.

Вперше досліджувати Бакотський монастир почав у 1884 році відомий археолог професор Київського університету В. Б. Антонович. Тут було відкрито курганне жіноче поховання і печеру в глибині гори. Експедиція В. Б. Антоновича виявила на вершині Білої гори підземний хід, який заглиблювався в скелю, як гвинтові сходи. На дні ходу було виявлено дві невеликі келії. Скельний печерний монастир був зруйнований, очевидно, під час татарської навали, а пізніше повністю похований під великим обвалом, який зійшов з верхньої частини схилу гори. Частина скельного монастиря з Михайлівською церквою збереглися на південно-західному схилі Білої гори. Бакотський печерний скельний монастир проіснував до 30-х років XV ст. коли остаточно був поруйнований. Занепад монастиря дослідники пов’язують з подіями польсько-литовської війни за Поділля 1431 — 1434 рр.

Сучасний майданчик монастиря має розмір 40х10 м; печери заглиблені в товщу гори ще на 7-9 м; загальна площа пам’ятки близько 760 м2. Основні споруди монастиря складаються з 3 печер (на плані № 1 — 3) та ніші (№ 4), розміщених в два яруси. На першому ярусі знаходиться печера № 1, а решта споруд знаходиться на другому ярусі, на висоті 4-4,5 м над першим ярусом. В давнину перший і другий яруси було об’єднано двоповерховою дерев’яною прибудовою. В скельній підлозі печер вирубано 19 гробниць.

Старовинний напис на стіні вказує посвяту монастиря архангелу Михаїлу і називає ім’я засновника і першого ігумена — Григорій. Бакотський Михайлівський монастир функціонував протягом 300 років з середини ХІІ до середини XV ст. Це найбільший і найкраще збережений серед усіх печерних монастирів Подністров’я, яких нараховують до двадцяти. Бакотський монастир — найдавніша пам’ятка культових підземних споруд і поширення православ’я на Поділлі.

Екскурсія в Бакоту

Екскурсії Кам'янець-Подільський